БОГ — БАТЬКО НАШ

Тернина грушок не родить — всякому родові Вічне Джерело.

Згадаємо доблесні наші старі часи.

Жив у краю нашім в часи давноминулі славний Рус, муж благий і хоробрий. Мав жону він Дану та двох дочок. Жили вони гарно. І були в нього великі череди худоби — багато корів та багато овець.

Довго-довго шукав та не зміг батько в степах наших знайти чоловіків для дочок своїх і не мали вони діточок тому.

Став тоді Рус благати богів, щоб послали його дочкам синів, аби рід його не пересікся та й не згас зовсім.

І почув мольбу його Дажбог, Батько людського щастя, великий і праведний Бог наш, і зійшов межи них таємно, і дав йому прошене.

І знайшла кожна дочка Русова в яслах своїх плід свій — двоє отрочат Бог Велес приніс Русу, синів Бога нашого.

І дана була їм заповідь Божа: “Плодітеся, землю населяйте, володійте нею!”

Пішов відціля, від Руса, роди, Боже, хлопці, роди, Боже, дівчата, великий рід Русів наш, що ми потім Русами-Українцями зватися стали. Рід славних онуків Дажбожих, хай будуть благословенні Діди і Вожді наші, і нині, і завтра, й від віку до віку.

І були вони здорові, як вода, й милі, як місяць. То й нема нашому роду переводу та й не буде!