БАЙДА
Мужнім і відданим батьківщині змальовується пісенний Байда.
Тут ідеться про Дмитра Вишневецького, українського магната, князя, якого на Січі прозвали Байдою. Він мав власне військо — загін козаків, на чолі якого брав участь у боротьбі проти турецько-татарських нападників. У 1554—1555 роках збудував фортецю на одному з дніпрових Островів — Хортиці. Вважається засновником Запорозької Січі. Потрапивши в полон до турків, був страчений.
«Пісня про Байду» — одна з найулюбленіших пісень нашого народу. У різних місцях України записано близько двадцяти варіантів її.
В Цареграді на риночку
Та п'є Байда мед-горілочку;
Ой п'є Байда та не день, не два,
Не одну нічку та й не годиночку;
Ой п'є Байда та й кивається,
Та на свого джуру поглядається:
«Ой цюро ж мій молодесенький,
Та чи будеш мені вірнесенький?»
Цар турецький к ньому присилає,
Байду к собі підмовляє:
«Ой ти, Байдо, та славнесенький!
Будь мені лицар та вірнесенький,
Візьми в мене царівночку,
Будеш паном на всю Вкраїночку!»
«Твоя, царю, віра проклятая,
Твоя царівночка поганая!»
Ой крикнув цар на свої гайдуки :
«Візьміть Байду добре в руки,
Візьміть Байду, ізв'яжіте,
На гак ребром зачепіте!»
Ой висить Байда та й не день, не два,
Не одну нічку та й не годиночку.
Ой висить Байда та й гадає,
Та на свого джуру споглядає,
Та на свого джуру молодого
І на свого коня вороного:
«Ой джуро ж мій молодесенький,
Подай мені лучок та тугесенький,
Подай мені тугий лучок
І стрілочок цілий пучок!
Ой бачу я три голубочки —
Хочу я убити для його дочки.
Де я мірю — там я вцілю,
Де я важу — там я вражу!»
Ой як стрілив — царя вцілив,
А царицю — в потилицю,
Його доньку — в головоньку.
«Отож тобі, царю,
За Байдину кару!»
