ПРО ПРАДIДIВ НАШИХ

Бере живий жаль, як згадаємо старовину нашу.

Споконвіку дана була нам Земля наша. Ще відтоді, як на Землі ніде не було інших людей, жили наші діди-прадіди по берегах наших великих річок Дніпра та Дністра.

Були наші пращури вільними людьми. Їхнім дідом був Дажбог, а матір`ю Свята Богиня Мокоша, яких вони поважали й любили, і дякували їм, і славили за все, що є на світі.

Жінки наші були дуже гарними й розумними, а чоловіки сильними й хоробрими — від голови до ніг не було в них хиби. І жили вони на найкращій землі у світі, й народили багато синів і дочок.

Великий наш Батько Дніпро-Славута — широкий і повноводий, годував наш народ рибою. Його оточували широкі луки з розкішними травами і прадавні ліси з велетенськими деревами, верхівки яких майже сягали самого Неба.

На деревах цих виводили своїх пташенят чарівні птахи. Серед наших густих лісів бігали леви й ведмеді, слони й мамути та багато-багато інших пречудових казкових звірів. І було їх так багато, що й злічити не можна було.

І розселився наш народ по всій нашій землі від Дніпра до Дністра, до Дунаю та Дону. Це тоді ще було, як звірі людську мову розуміли, а в наших краях і взимку було дуже тепло, як зараз в Африці.