З моїх “лінґвістичних розвідок”

Щоби з’явився цей матеріал, я не зробив нічого навмисне — все трапилося само собою. Та думка, що ці, з дозволу сказати, “саморобні мовні дослідження дилетанта” можуть стати не зайвими, здалася не такою вже й недоречною. То ж я вирішив складати їх до купи, і першим до неї потрапив “Байда”… (здесь можно посмотреть русский перевод этой страницы).

БАЙДА.

Блукаючи восени 2003 року нетрями Інтернету у пошуках так потрібної мені зараз будь-якої інформації щодо далекої й ближчої минувщини рідного мого села Дробишевого (що на Донбасі) та його мешканців, я на якомусь омському мисливському чи рибальскому чаті надибав розмову, у якій про свою поїздку до озера Дробишеве згадував якийсь чолов’яга з досить своєрідним login’ом “bayda” … Батьки казали мені у дитинстві, що ще за царя, у важкі роки позаминулих століть не один раз деякі односельці нашої слободи, спокушені маренням кращого селянського життя, кількома сім’ями полишали наше село й організовано (на своїх возах, зі своєю худобою та деяким реманентом) переїжджали на мешкання до безкрайніх земель Сибіру. І я, справді, знайшов тоді на картах Омської та Новосибірської областей Російської Федерації рідні мені назви “Дробишево” серед тамтешніх поселень. Слід сказати, що може, так би мовити, пам’ятью тих далеких часів та подій, і один з крайніх північих кутків нашого села теж має назву “Сибір” .

Я, звичайно, захотів хоча б щось дізнатися про нинішніх мешканців того далекого сибірського Дробишевого та про прізвища на могилах їхнього кладовища. А, може, таємно спдівався я, мені пощастить ще й почути хоч якусь оповідку й про прадідівське переселення до тих країв. Поїхати ж туди мені дуже далеко та й тепер, мабуть, зовсім нереально. То ж я спробував поспілкуватися з ним через e-mail .

З’ясувалося, що Байда — то не просто login, а справжнє прізвище того мого сибірського кореспондента, при цьому він і гадки не мав, що саме воно означає. До речі, й я сам зразу не зміг дати вичерпну відповідь про зміст цього слова — довелося добряче пошукати у словниках. Намагаючись якось допомогти йому повніше й всебічніше ознайомитися зі змістом свого прізвища, я зібрав та упорядкував для нього у вигляді чогось подібного до Web-сайту деякі витяги з взятих мною до уваги книжкових та інших джерел, віднайти які йому самому там у Сибіру було б, мабуть, досить важко, а може й зовсім неможливо. Результати цих пошуків, як я вже казав, здалися мені цікавими, саме тому тепер дещо про Байду можна побачити ще й тут.

До речі, мої сподівання здобути хоч дещицю цікавої мені інформації тоді, на превеликий жаль, лишилися марними. Але то, як кажуть, предмет окремої розмови. Хоча, може ще й не все для мене загублено і я може почую таки колись хоч маленьку оповідку про сибірські села з назвою Дробишево та їхнє минуле.

Повернутися до головної сторінки